Про розуміння основ догматично-канонічної єдності та розділення церков

bvvПотрібно розрізняти два канонічно-правові статуси Церков, в тому числі - і розділених поміж собою, з одночасним розумінням їх догматичного вчення, яке вони приймають, ісповідують та проповідують як представники Церкви Христової. По-перше - канонічно-правовий статус тієї чи іншої Церкви перед державою визначається внутрішнім законодавством держави, на території якої та чи інша Церква діє. У випадку державного визнання та реєстрації тієї чи іншої Церкви державою, такі церкви в канонічно-правовому полі держави є офіційно визнаними, діючими і канонічними.

По-друге - в питанні визнання канонічно-правового статусу поміж церквами існує цілковите визнання, часткове визнання чи не визнання однієї Церкви іншої, як собі рівної, в канонічно-догматичному розумінні єдності Церкви Христової. В цьому випадку мова іде виключно тільки про церковно-канонічно-правове розуміння і сприйняття повного, часткового визнання або не визнання канонічно-правового статусу однієї Церкви іншої. Так, 15 Помісник Православних Церков визнають повністю рівність канонічно-правового статусу одна одної, тримають поміж собою спільну євхаристію і приймають, ісповідують та проповідують одне і те саме догматично-канонічне вчення Вселенської Церкви Христової (основи якого було сформовано і затверджено на І - УІІ Вселенських Соборах 325 - 787 рр.). Але при цьому слід врахувати наступне - у відносинах між Вселенським Православ'ям (15-ти Помісними Православними Церквами) та Римо-Католицькою Церквою існує фактично тільки часткове канонічно-правове визнання, оскільки дані церкви не дотримуються спільної євхаристії та мають ряд розбіжностей щодо прийняття, ісповідування та проповідування догматично-канонічного вчення Церкви Христової.

Стосовно співіснування 15 Помісних Православних Церков (зокрема РПЦ (МП), УПЦ (МП)) та УПЦ КП, УАПЦ, то слід зазначити, що у відповідності до конституційного права всі ці церковні інституції на державному рівні в Україні є офіційно визнаними, зареєстрованими і діючими та визнаються з канонічно-правової точки зору держави рівноправними. При цьому слід звернути увагу на те, що у питаннях прийняття, ісповідування і проповідування основ догматично-канонічного вчення Церкви Христової всі 15 Помісних Православних Церков та УПЦ КП, УАПЦ є рівноцінними одна одній, бо ісповідують одне і те саме догматично-канонічне вчення Церкви Христової. Але зважаючи на негативні зовнішньо-державні аспекти та зовнішньо-церковну політику ці церкви не мають спільного євхаристичного спілкування поміж собою в цілому, та кліром зокрема, тому саме на цій основі 15 Помісних Православних Церкво (за дуже активної та агресивної зовнішньо-церковної політики РПЦ (МП)), всупереч прийнятим загальним засадам церковного будівництва та вчення Спасителя Нашого Ісуса Христа - єдиного глави Вселенської Церкви Христової - не визнають УПЦ КП, УАПЦ у канонічній єдності із собою. Але це невизнання існує виключно на обмеженому земному міжцерковному рівні і звичайно ж, що таке невизнання не означає що однієї чи другої церковної організації не існує на теренах тієї чи іншої держави (зокрема України), у світі та перед Богом.

09 листопада 2014 року.
Архімандрит Віктор Бедь