Антиукраїнська пропаганда – ще один засіб інформаційної війни Росії

Melkov-2Московська патріархія РПЦ (МП) активізувалась у роздуванні московсько-путінської антиукраїнської пропаганди в російській федерації. Добрались, навіть, до вищих навчальних закладів. Наразі - духовно-богословських...

Коментар Андрія Мелькова
"Російський православний університет РПЦ провів круглий стіл з борцями проти« київської хунти". Прочитав дану новину, вона мене нітрохи не здивувала, але спантеличила. Справа в тім, що свого часу в 2010-2011 роках я працював у цьому «богоспасенному» закладі на посаді декана історико-філологічного факультету. Уже в ті роки я на власній шкурі відчув усі принади українофобства та авторитаризму з боку керівництва цієї організації. Це було задовго до нинішньої української кризи, але, як разюче? Щ о і тоді, і тепер дійові особи ті самі. Це ректор ігумен Петро Єремеєв, «православна журналістка і піарщиця» Олена Жосул, одіозний протоієрей Андрій Новиков (який втік від своєї одеської пастви в Москву), функціонери від Патріархії, інші «православні експерти» ...

Що ж сталося в недалекому 2010 році?

Співробітник мого факультету, мій однокашник і друг, історик Вадим Венедиктов опублікував восени 2010 року в Независимой газете памфлет, в якому осмілився поміркувати про можливість церковної автокефалії в Білорусі та Україні. Що потім почалося. Мене викликав, що називається «на килим», ректор Єремеєв, відразу заявивши, що Венедиктов буде звільнений,. І тому він насмілився пройти проти офіційної лінії Патріархії, що він одіозний автокефаліст, прихильник українства, загалом, нехороша людина і ренегат. На мої заперечення, що ця публікація відображає лише експертний погляд історика, який професійно займається проблематикою автокефалії та й підписався під своїм опусом не як викладач вузу, а як просто кандидат наук, у зраді був звинувачений вже я. Мені довелося роз'яснити ректору, що я сам професійно займаюся церковною історією, що проблема автокефалії актуальна і вимагає якраз наукового вивчення з метою припинення будь – яких спекуляцій на цей рахунок. Тоді Єремєєв сказав, що про автокефалістськими лобі всередині РПЦ відомо в Патріархії, що до автокефалістів відносять Блаженнішого митрополита Володимира, владику Олександра Драбинка, архімандрита Кирила Говоруна, протоієрея Миколи Данилевича. А тепер ось і мене з Венедиктовим.

Зі свого боку я категорично висловив свою незгоду зі звільненням Венедиктова, тому як він не порушував статут вузу, справно проводив заняття і має право на свою точку зору як громадянин і вчений. Після цього, на мене протягом декількох місяців чинився шалений тиск. Пустили інтригу. На мене і Венедиктова почали строчити доноси в Патріархію і ВЗЦЗ, робив це і тоді ще одеський протоієрей Андрій Новиков, і «православні експерти» Фролов з Малером. Намагалися домогтися нашого звільнення, намагалися заткнути рота залякуваннями і завуальованими погрозами. Журналістка Жосул з подачі Єремєєва намагалася організувати якесь покаянний інтерв'ю Венедиктова, на що ми, звичайно ж, не пішли, зробили контрзаходи. У підсумку, план по нашому звільненню з тріском провалився. Ми продовжили роботу...

Але важко було працювати в умовах, що склалися. Варто відзначити, що навчальним процесом та науковою роботою в РПІ ректорат займатися не хотів, простіше було плести інтриги і зводити рахунки з неугодними. Мій факультет тримався, адже вдалося зібрати непогану команду професіоналів, які міцно стояли друз за одного і підтримували свого декана. Але вуз, стараннями керівництва, був доведений до фактичного банкрутства, нам місяцями не платили зарплату, нескінченний ремонт і вітряні млини займали всі просторово-тимчасове уяву ректорату. Тому із закінченням навчального року ми всі прийняли єдино-можливе рішення, практично всім складом звільнилися з РПІ, не бажаючи брати участь у цих заходах розвалі вузу, не бажаючи бути причетними до подій в його стінах.

Принагідно хочу зауважити, що це ніякий не університет ні юридично, ні фактично. Введення в оману і маніпуляція поняттями і визначеннями - фірмовий стиль керівництва цього «православного» закладу. Кращі традиції вітчизняної освіти відкинуті геть, торжествують лише підлабузництво і догоджання і не має торжества науки, освіченої релігійності і щирою християнської любові. Тому й займаються в цьому вузі боротьбою з «київської хунтою», а не церковною наукою і проповіддю заповіданої Христом любові до ближнього...