Архімандрит Віктор (Бедь) відслужив заупокійну літію за гетьманом Криштофом Косинським (1545 – 1593)

kosynskyi 1545-1593rr18 жовтня ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина, Уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки, професор архімандрит Віктор (Бедь), у співслужінні завідувача видавничим відділом академії і університету архімандрита Діодора (Муратов), відслужив заупокійну літію за українським військовим діячем, гетьманом низового козацтва Криштофом Косинським (1545 – 1593) у день пам'яті про його загибель.


У молитва до Господа Бога отець-ректор просив прощення земних гріхів, допущенних з власної волі, чи під примусом, для небіжчика та всіх полеглих українців за національну і державну незалежність України.

Прес-служба УУБА-КаУ

Біографічна довідка:
Кри́штоф Коси́нський ( 1545 — 1593) — український військовий діяч, козацький отаман. Полковник Війська Запорозького реєстрового (1590), гетьман козаків - низовиків (1591 — 1593). Організаторкозацького повстання 1591 — 1593 років в Україні проти польської шляхти й урядової адміністрації Речі Посполитої.
Криштоф Косинський народився 1545 року під Дорогочином у Підляському воєводстві Корони Польської в родині православного шляхтича Лева Косинського і його дружини-католички Варвари Лящ. Він був другою дитиною в сім'ї і мав старшого брата Каспера. Рід Косинських походив з села Косянки в Більському повіті Підляського воєводства. Основна гілка цього роду оселилася в околицях Дорогочина після того як дід Криштофа, Ленарт Косинський, отримав від короля Сигізмунда І маєток в тих землях за вірну службу.
Косинський був одружений з Марухною Ружинською - донькою гетьмана низових козаків князя Остафія Ружинського.
Першу половину життя Криштоф Косинський служив князям Острозьким. 1586 року через втрату родового маєтку він подався на Запорожжя козакувати. 1590 року, завдяки рекомендації коронного гетьмана Яна Замойського, уряд Речі Посполитої призначив Косинського полковником Війська Запорозького реєстрового і дарував землі в пустині Рокитній і Ольшанці Київського воєводства. Проте наступного року ці землі силоміць захопив білоцерківський староста Януш Острозький, що отримав на володіння ними королівський привілей. Це обурило Косинського, тому він зібрав 5000 реєстрових та нереєстрових козаків, які обрали його своїм старшим, і 29 грудня 1591 штурмом взяв Білу Церкву. Вилучивши привілей, а також захопивши зброю та харчі месники відступили до Трипілля, де готувалився оборонятися.
Поки Косинський перебував у Трипіллі, заворушення, спричинене майновою суперечкою між ним і Острозькими, переросло у козацьке повстання, що отримало назву повстання Косинського. Протягом 1592 року нереєстрові козаки захопили Переяслав, Київ, а також заходилися пустошити шляхетські садиби на Брацлавщині та Волині. При дворі короля Речі Посполитої повстання Косинського вважали приватною справою Острозьких, тому на його придушення на початку 1593 року вирушили особисті війська руських князів Януша Острозького і черкаського старости Олександра Вишневецького.
2 лютого 1593 року княжі загони розбили козаків Косинського у великій битві під П'яткою, в якій захопили 26 гармат і всі корогви. Повстанці капітулювали, надали князям присягу, підписану від імені Війська Запорозького, а сам Косинський мусив особисто тричі, схиливши коліно, ударити чолом перед старим князем Костянтином та його синами, що входило до рицарського ритуалу покори васала перед сюзереном.
Навесні 1593 року Косинський спробував поновити повстання, скерувавши свої сили проти князя Олександра Вишневецького. Підступивши у травні під Черкаси, 2000 козаків готувалися штурмувати місто.
Далекого 1593 року із Запоріжжя виступило дивне військо. Розділившись на два загони, козаки рухалися вздовж Дніпра, як багатьом тоді здавалось, у таємничу невідомість. Одна частина пливла на човнах-чайках, надійно приховавши від спостережливого ока збройні припаси й артилерію. Друга половина просувалася ледь помітними степовими стежками. Тут були різні добровольці, так звані "охоче комонні", реєстрові козаки і просто повстанці, яких об'єднував вільний дух. Усі вони вирішили у непростий час підняти шаблю за Україну і справедливість, ризикнувши своєю головою. Ну що ж: "Козак не без долі, бог не без милості".
На Волині, на Київщині та Брацлавщині вже третій рік йшла кривава боротьба між козаками та повстанцями з одного боку та шляхтою, магнатами і їхньою челяддю з іншого. Полум'я війни то затухало, то спалахувало з новою, ще більшою силою.
Очільником повстанського руху був козацький гетьман Криштоф Косинський, людина, якій несправедливо не віддано належне українською історією. Вважається, що саме він, К. Косинський — перший козацький гетьман в історії України, який підняв козаків і значну частину Речі Посполитої на боротьбу за національну свободу і проти феодально-панського свавілля.
Приводом до повстання було те, що Косинський зі своїми козаками досить вдало брав участь у війнах 1580-х років. За це король Речі Посполитої нагородив їх землями понад річкою Россю. Але Черкаський староста, магнат Олександр Вишневецький, сам претендував на ті "обезлюднені" землі. Це призвело до конфлікту між Косинським і його побратимами по зброї з одного боку і між магнатом Вишневецьким і шляхтою, що його підтримувала, з іншого.
Загони Косинського, уміло використавши давню козацьку тактику, з'єдналися біля Черкас і взяли місто в облогу. З човнів по ставці Олександра Вишневецького потужно била легка козацька артилерія. Місто охоплювала паніка. З суші теж вдарили повстанські гармати. Вишневецький вирішив вдатися до хитрощів і підступності, оскільки розумів, що цей бій під Черкасами лише початок великої народної бурі. Україна була готова до повстання.
Зачинившись у гарно укріпленому Черкаському замку, місцевий староста Олександр Вишневецький постійно радиться зі своїм оточенням. Він вирішує обезголовити повстанців, сподіваючись, що все поступово уляжеться. Вишневецький писав королю, що цього разу Косинський налаштований серйозно і вже думає не про спустошення панських маєтностей, а про те, щоб "вивернути до ґрунту все пограниччя і нас усіх побити". Після безперервного обстрілу з Дніпра і суші Черкаського замку староста Вишневецький направляє до гетьмана Косинського свого посланця і пропонує особисті переговори. Козацький гетьман згоджується на таку небезпечну пропозицію шляхти. Вирішили їхати безпосередньо в замок. Узявши з собою маленький загін зі 150-ти найвідданіших козаків, Косинський прибуває до Вишневецького. Починаються важкі переговори...
Але, незважаючи на особисті гарантії, які староста і дворянин Олександр Вишневецький надав козацькому гетьману, під час переговорів виникає суперечка між Косинським і челяддю можновладця. Будучи державною особою, декларуючи постулат: "Слово шляхтича не дим", він сам спровокував сварку. Хроніст Речі Посполитої Іохим Бєльський прямо вказує, що вбивцями Криштофа Косинського були "слуги князя Олександра Вишневецького".
Всупереч очікуванням верхівки Речі Посполитої із загибеллю Косинського повстання не припинилося. Восени 1593 року козацько-повстанські загони дійшли до Києва й узяли його в облогу.
Криштоф Косинський розумів, що козаки були великою силою, він зумів розпочати й організувати боротьбу зі шляхтою за вольності та права козаків й українського народу загалом. На жаль, відомо про нього небагато. Родом він був із під сучасного Бреста, син дрібного українського шляхтича. Дитинство та юність майбутнього гетьмана промайнули серед мальовничої природи Західного Полісся.
У молоді роки подався шукати щастя й долі на Запорожжя, де згодом здобув великий авторитет. Був сміливий і розумний, навіть старі козаки зважали на його поради. Існує думка, що саме Криштоф Косинський перший підняв шаблю і булаву гетьмана козаків на захист знедоленого народу України. Не забуваймо про це.
Марина КІРЮХІНА,
Едуард КІРЮХІН