В Ужгородській богословській академії відслужили літію за видатним лікарем – хірургом Миколою Михайловичем Амосовим

DSC 03044 – 5 грудня 2013 року з нагоди 100-річчя з дня народження видатного хірурга, вченого, письменника, громадського діяча, письменника Миколи Михайловича Амосова в Ужгородській українській богословській академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатському університеті імені Августина Волошина було проведено дні пам'яті.

Відтак, 5 грудня, з благословення ректора Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатському університеті імені Августина Волошин професора, архімандрита Віктора (Бедь) керівник богослужбової практики, благочинний академічного храму імені святих Кирила і Мефодія доцент протоієрей Петро Грига відслужив заупокійну літію за видатним науковцем.
Історична довідка:
Мико́ла Миха́йлович Амо́сов (народився 6 грудня 1913 в селі Ольхово, сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС — помер 12 грудня 2002 в Києві) — український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим післяЯрослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці. Народився в сім'ї селян. Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Батько пішов на війну 1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сім'ю. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — там же — в механічному технікумі.
З 1932 працював в Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. В 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою 1939. Паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною.
1940 — отримав диплом інженера «із відзнакою». Після закінчення інституту і до початку Німецько-радянської війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом в Москві.
В 1952 — переїхав до України в Київ, де проживе 49 років. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». В 1958 починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана. З часом наукові дослідження М. Амосова, за його власними словами, сформувались в такі напрямки:
1. Регулюючі системи організму — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.
2. Механізми розуму і штучний інтелект.
3. Психологія і моделі особистості.
4. Соціологія і моделі суспільства.
5. Глобальні проблеми людства.
1962 — обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 —академік Української Академії Наук.
12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 52а). 12 грудня 2003 встановлений надгробний пам'ятник. Автори — скульптори Олександр Дяченко, Костянтин Чудовський.

View the embedded image gallery online at:
http://uuba.org.ua/novini/novini-akademii/liturgijne-zhittya/656-v-uzhhorodskii-bohoslovskii-akademii-vidsluzhyly-litiiu-za-vydatnym-likarem-khirurhom-mykoloiu-mykhailovychem-amosovym?tmpl=component&print=1&layout=default&page=#sigProGalleria1b5d2b450b