Архімандрит Віктор (Бедь) відслужив заупокійну літію за Михайлом Гориньом

15 січня ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина, Уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки, професор, архімандрит Віктор (Бедь) відслужив заупокійну літію за політичним і громадським діячем, політ репресованим Михайлом Миколайовичем Гориньом в зв'язку із його смертю 13 січня 2013 року на 83-му році життя (біля 2-ї години в ніч з суботи на неділю).

В 1990-1994 рр. архімандрит Віктор (Бедь) та Михайло Горинь будучи народними депутатами України разом входили до складу опозиційної фракції Народна Рада у Верховній Раді України.

Біографічна довідка:

Народився Михайло Миколайович Горинь 17 червня 1930 року на Львівщині. У грудні 1944-го Михайло з матір`ю був депортований радянсько-комуністичною владою, та по дорозі на заслання їм удалося втекти.

1949 - 1954 рр. навчався на відділенні логіки і психології Львівського університету. Мав зв`язки з підпіллям ОУН, виготовляв і розповсюджував листівки.

1954 - 1961 рр. працював на педагогічній ниві.

У травні 1962 р. налагодив контакти з київськими шістдесятниками Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Іваном Світличним, Дмитром Павличком та іншими.

Налагодив виготовлення та розповсюдження в Україні літератури самвидаву, політичної літератури, яка видавалася за кордоном.

Заарештований 26 серпня 1965 року за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди (ч. 1 ст. 62 і ст. 64 Кримінального кодексу УРСР). 18 квітня 1966 року засуджений на 6 років таборів суворого режиму.

За пропаганду і розповсюдження самвидаву серед в'язнів 18 липня 1967 року суд Зубово-Полянського району Мордовської АРСР РФ присудив Гориневі додатково 3 роки ув'язнення у Володимирській тюрмі.

Брав участь у виробленні основоположних документів створеної 9 листопада 1976 року Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (Українська Гельсінкська Група). Після арештів засновників УГГ бере на себе видання її Інформаційного бюлетеня.

25 червня 1982 року Михайло Горинь повторно засуджений за ст. 62 ч. 2 і ст. 179 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда та відмова дати покази у справі Кандиби) на 10 років позбавлення волі в таборах особливого режиму та 5 років заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

У зв`язку з "перебудовою" помилуваний 2 липня 1987 року, в 1990-му - реабілітований.

Уже в липні 1987 року В΄ячеслав Чорновіл і Михайло Горинь відновили видання машинописного журналу "Український вісник", який став органом УГГ.

У вересні 1988-го Михайло Горинь організував і очолив Робочу групу захисту українських політв`язнів, яка увійшла до Міжнаціонального комітету захисту політв`язнів.

Улітку 1989 р. Горинь працює в Києві в оргкомітеті Народного Руху України за перебудову. На Установчому з'їзді (8 - 10 вересня) обраний головою секретаріату НРУ, був головою Політради, а вподальшому співголовою НРУ.

У березні 1990 - квітні 1994 - народний депутат Верховної Ради від Залізничного виборчого округу № 260 м. Львова.

З травня 1992 до жовтня 1995 рр.Михайло Горинь - голова Української Республіканської партії. Один із засновників Республіканської Християнської партії (травень 1997), член її Центрального Проводу. З грудня 1992 року очолював Конгрес національно-демократичних сил (КНДС). 1996 заснував Центр досліджень проблем громадянського суспільства.

З 19 травня 2000 року по 19 серпня 2006 - голова Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР).

У листопаді 1992 р. Михайло Горинь був нагороджений орденом "За заслуги" (Польща), 1998 - орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, у червні 2000 - орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, у листопаді 2005 - орденом "За заслуги" ІІ ступеня, 8 листопада 2006, як член УГГ, - орденом "За мужність" І ступеня.

16 січня 2009 року "за вагомий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди дня Соборності України" Гориня було нагороджено орденом Свободи.

Помер Михайло Миколайович Горинь 13 січня 2013 року. Похований на Личаківському кладовищі м. Львова.