ТОП новини


Уповноважений УПЦ з вищої освіти і науки архімандрит Віктор (Бедь) відвідав фортецю-замок «Меджибіж»

4 липня 2013 року перебуваючи із робочим візитом в Хмельницькій області ректор Ужгородської української богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина, Уповноважений Української Православної Церкви з питань вищої освіти і науки, професор архімандрит Віктор (Бедь) на запрошення керівництва Українського козацтва Хмельницької області у супроводі Генерального осавула Українського козацтва, Отамана Хмельницької області та м. Хмельницького генерал-осавула Юрія Добровольського, козацької старшини і їх духівника протоієрея Михайла Ільницького та представників єпархіального духовенства Хмельницької єпархії відвідав стародавню фортецю-замок "Меджибіж". Під час перебування на історичні території фортеці-замку отець-ректор відвідав стародавню Свято-Миколаївську церкву (Замковий храм), музей-експозицію пам'яті жертв Голодомору українського народу 1932-1933 рр. на Хмельниччині, експозицію «Нетлінні скарби України» в Держаному історично-культурному заповіднику «Межибіж» та оглянув залишки будівель фортеці-замку.

Меджибіж вперше згадується в літописі 1146 року. Тут частково збереглися залишки будівель XI-XIII ст.ст.
За рішенням козацьких старшин Хмельниччини, архімандриту Віктору (Бедь) було надано почесне право пострілу із козацької гармати встановленої на території фортеці-замку, після чого відбулася братська козацька трапеза.

Історична довідка:

Меджибі́зький замок — пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття, виконана у стилі Ренесанс. Розташований у селищі Меджибіж Хмельницької області, у верхів'ях Південного Бугу (стародавня назва – Бог), при впаданні в нього річки Бужок (стародавня назва – Божок), за 30 км. на схід від міста Хмельницький і за 4 км. на північ від автошляху.

Основні пам'ятки

Церква святого Миколая (Замкова церква)
Храм на території фортеці існував вже в часи першого давньоруського форпосту, який був зведений на місці замку до навали орди. У XIII столітті за наказом завойовників церква разом з замком і іншими оборонними споруди Межибожа була знищена.
У XIV сторіччі після звільнення Поділля від татар, подільські князі брати Коріятовичі відновили фортецю і перед її первісним ядром наново звели церкву.
В XIV—XV століттях у замковому храмі відбувались поховання. Після 1432 року храм, що стояв на замковому подвір'ї, почав слугувати як костел.
В роки існування Подільського еялету християнська святиня була перетворена на мечеть. Коли в кінці XVII ст. було відновлено Подільське воєводство, храм знову став костелом.
У 1831 році його переосвячено у православну церкву св.Миколая.
Офіцерськая башта
Збудована на межі XV—XVI століть. Розташована у північно-східному куті замку. Біля неї — в'їзд до замку. Башта складається з декількох частин, винесених за оборонні стіни. З середини XVII століття долішні перші яруси забутовані землею. Підстава вежі складається з ромбоподібної триярусної різнорівневої частини з виступаючим у бік річки кутом, до якого з обох сторін примикають по дві попарно з'єднані напівкруглі вежі. У 1848 році на підставі вежі зведено надбудову у формах восьмигранного прямокутника зі стрілчастими дверними й віконними отворами і прикрашеними карнизами в стилі бароко.
Палацовий комплекс
Палац побудований у другій половині XVI ст. Палацовий комплекс зведений в південно-східній частині комплексу. Двоярусна будівля примикає до Офіцерської вежі. Палац відбудовано на глибоких підвалах стратегічного призначення і декоровано стрілчастими вікнами з білокам'яним різьбленням і вазонами та зубцями з червоної цегли на другому поверсі та ромбоподібними нішами — на першому. Ренесансною аркатурою оздоблено фасад. З середини XVII століття у палаці змінені габарити вікон і дверей, перебудовано коминки — частину їх замінили на печі, облицьовані витонченою керамікою, яка донині збереглася лише фрагментарно. Фігурні аттики теж усе ще можна побачити на замковому палаці. Будівлю ще не реставровано.

Історія становлення

Ранні укріплення
Перші древньоруські укріплення на місці замку були зведені до монгольського нашестя, проте в середині XIII століття вони були знищені за наказом монголів так само, як і на решті території Волині і Поділля. В той час Меджибізька фортеця була цитаделлю, яку захищали земляні вали. Ядро цього форпосту давньоруських часів виявили на глибині 11 метрів у результаті розкопок на замковому подвір'ї. Тоді укріплення займало площу на схилі високого пагорба. Храм на території фортеці існував уже в ті часи.
Над місцем з'єднання Бужка (стародавня назва – Божок) і Бугу (стародавня назва – Бог) з'явилася вежа з брамою, від якої фортечні мури розходилися на північ і захід. Західне прясло, перед яким було викопано глибокий рів, поділяло подвір'я фортеці навпіл. На рогах фортечних мурів стояли круглі вежі, одна з них збереглася дотепер у перебудованому вигляді.
За Коріятовичів
Після перемоги литовського князя Ольгерда на Синіх Водах в 1362 році, литовці відвоювали Поділля у татар, і Ольгерд передає Меджибіж своїм племінникам — братам Коріатовичам. Вони відбудовують та розширюють фортецю. Первісне її ядро увійшло в ансамбль як дитинець, де були ще й житлові та господарчі будівлі, очевидно, дерев'яні.
У 1385 році замок офіційно отримав звання королівського, як визнання його стратегічної важливості при обороні південно-східних кордонів імперії. У 1432 році Польська Корона відтяла під свою зверхність Поділля разом із Меджибізьким замком, який залишився у коронному, тобто державному володінні. На перехресті Кучманського та Чорного шляхів Меджибізька фортеця стала форпостом захисту навколишніх земель, часто руйнувалася та відбудовувалася. Так, на зламі XV—XVI століть знову укріплюють північний бік замку, який виходив на дорогу. З'являються дві потужні вежі — п'ятикутна (Лицарська) та північно-східна кругла (Офіцерська) з мурами чотириметрової товщини і бійницями. Лицарська вежа, винесена за лінію мурів замку, використовувалася також як спостережний пункт. Це підтверджує і гравюра початку XIX століття, де видно сторожову альтанку на вежі.
Інтенсивність татарських нападів на початку і в середині XVI ст. була вкрай високою. Так, у 1516 році татари пішли на Поділля і взяли Меджибізький замок в облогу. Проте будівництво нових укріплень зіграло свою роль — кам'янецький староста Станіслав Лянцкоронський у двох сутичках розбив нападників.
У власності Сенявських

У 1540 році володар фортеці — гетьман Миколай Сенявський — капітально реконструює замок, влаштувує в ньому свою резиденцію з палацом, який оздоблює як зовні, так і зсередині. З тих часів збереглися білокам'яні портали та віконниці. Також була створена нова система укріплень, яка збереглася до наших часів. До в'їздної брами прибудовується великий п'ятипелюстковий за планом бастіон. Барбакан нарощено великою прямокутною зі скошеними кутами вежею, що підіймається над бастіоном. А найвищою спорудою замку була надбрамна кругла вежа, до якої добудували четвертий та п'ятий яруси.

 У володінні Чарторийських
У 1730 році, після смерті останнього з роду Сенявських по чоловічій лінії — Адама-Николи, Меджибіж разом із замком перейшов у володіння князя Августа-Олександра Чарторийського, чоловіка Софії Сенявської — сестри померлого князя. Чарторийський взявся за відбудову всього комплексу. У палаці було перекладено аттики XVI сторіччя, видозмінено вікна і двері. Перебудували в барокових формах й церкву.
У 1790 році в Меджибізькому замку квартирував Тадеуш Костюшко разом зі своїм штабом. Майже рік тут розташовувалася його дивізія. Князь Адам Чарторийський в 1819 році заснував в Меджибожі повітову школу, яку розмістив в приміщеннях замку. Вона проіснувала до 1831 року.
Під владою Російської імперії.
У 1831 році за те, що Август Чарторийський брав участь у Польському повстанні, Меджибіж, як і інші маєтки, був у нього конфіскований. Замок став осередком військового постою російських вояків. За тих часів у ньому містилися різні військові установи. Тоді ж костел був переосвячений на православну церкву.
4 жовтня 1846 року, під час археологічної експедиції, в Меджибожі перебував визначний український поет, художник і мислитель Тарас Шевченко. Про це в наш час зі стіни Лицарської вежі свідчить спеціально встановлена меморіальна дошка.
У 1848 році замок передано військовому відомству. Військовою частиною в ньому опікувалася особисто російська цариця. На підтримання ансамблю тоді було витрачено значні кошти. Всі споруди перебудовано в поширеному в той час романтичному стилі, а їхнє архітектурне оздоблення дістало псевдоготичні форми. Віконні й дверні отвори розтесали, камінне ренесансове облицювання замінили тиньковими профілями, що облямували стрільчасті завершення вікон і дверей. Корпуси, вежі й фортечні мури увінчали декоративними зубчастими парапетами. Північно-східну круглу вежу надбудували у формі восьмигранника зі стрільчастими дверними й віконними отворами — до розміру, пристосованого для офіцерського зібрання (саме тоді вежу назвали Офіцерською). У залі поставили коминки, а ззовні, над долішніми ярусами XV століття, засипаними землею, створили терасу й обрамували її чавунною огорожею. Так само обгородили терасу над південно-східним бастіоном, куди виходили двері з великої бенкетної зали, перетвореної на масивну вежу над колишнім барбаканом. Стіни всіх будівель і фортечні мури покрили вапняним тиньком білого кольору. Саме звідси походить романтична назва замку, поширена в XIX столітті — «Білий лебідь».
Початок XX століття

З початком Української революції 1917 року українська влада ініціювала українізацію частини колишньої царської армії, що опинилася на той момент на Волині і Поділлі, у чому знайшла підтримку тодішнього Головнокомандувача генерала Корнілова.[10] 18 липня того ж року наказ про українізацію отримав командувач 34-го корпусу, що складався з двох піхотних дивізій, генерал Павло Скоропадський. Незабаром війська перекинули в тил, у район Меджибожа, де і відбулася реорганізація. Скоропадський зі штабом розташувався в замку, частини — в самому Меджибожі і в таборі поблизу містечка. Через два місяці корпус закінчив реорганізацію і став «Першим Українським Корпусом».

Радянська доба

За радянських часів до початку 1930-х років в замку квартирували різноманітні військові підрозділи. Пізніше у ньому розмістили маслозавод, і це завдало пам'ятці великої шкоди. Потім будівлі пережили випробування Другої світової війни. Але найбільших втрат замок зазнав через місцеву владу, яка дозволила місцевим мешканцям розбирати фортецю на будівельний матеріал для зведення сільради, окремих садиб тощо. Поволі комплекс обертався на руїну. Таким він постав перед фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» в 1967 році, коли вони почали досліджувати тамтешні пам'ятки, щоб виготовити проектну документацію на їхню реставрацію. У наступні десятиліття вживалися антиаварійні заходи на небезпечних ділянках, були зміцнені фортечні мури. Досліджено й частково реставровано церкву, п'ятикутну вежу, східний, каретний, адміністративний корпуси. Дослідницькі та реставраційні роботи у фортеці тривають і нині.
Сьогодення
У 2001 році замок отримав статус державного історико-культурного заповідника.
Нині в службових приміщеннях замку розташований краєзнавчий музей.
З 2004 року в замку проходить Всеукраїнський історичний фестиваль «Стародавній Меджибіж». У фестивальні дні замок переповнений туристами, лицарями, лучниками, принцесами та міфічними героями. Реконструктори історичних подій з усієї України приїздять сюди, щоб взяти участь у боях, стрілецьких турнірах, конкурсах костюмів та менестрелей (середньовічних співців і музикантів).
Військова історія
В XV—XVI столітті замок постійно переживає напади татар. В 1453 році, коли татари напали на Поділля, військо, в якому був і меджибізький староста Мацелен, наздогнало їх аж під Теребовлею.
Під час польсько-турецьких війн замок займали козаки, поляки, турки. Причому, в одних руках він утримувався не більше одного року: в 1648 — у руках козацьких повстанських полків Максима Кривоноса і Данила Нечая, в 1649 — у поляків, в 1650 замок здобуває Богдан Хмельницький і знову займає його вже в 1653 році. Так фортеця переходила з рук у руки протягом 30 років.
В 1657 козаки втягнули у війну угорського князя Ракоці; він теж зі своїми загонами стояв деякий час під Меджибожем. В 1672—1699 роках місто і замок належали Османській імперії.
В 1699 за Карловицькою угодою Меджибіж увійшов до складу Польщі. У 1702 році замок знову облягали козаки та повстанці.

Прес-служба УУБА - КаУ

 


ffhУБА реклама 16 copy copy copy

vydavnyctvo copy

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
У школах призупинено викладання курсу “Основи сім’ї”, що базується на релігійних переконаннях

У школах призупинено викладання курсу “Основи сім’ї”, що базується на релігійних переконаннях

Міністерство освіти призупинило викладання освітнього комплексу “Основи сім’ї” у закладах середньої осв...

Громадська рада при МОЗ впроваджуватиме медичне капеланство в Україні

Громадська рада при МОЗ впроваджуватиме медичне капеланство в Україні

В Україні взялися до впровадження медичного капеланства.

БОРОДЯНСЬКИЙ ЗНОВУ ПІДТВЕРДИВ, ЩО УПЦ МП У СВОЇЙ НАЗВІ МАЄ ВКАЗАТИ ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ДО РОСІЇ

БОРОДЯНСЬКИЙ ЗНОВУ ПІДТВЕРДИВ, ЩО УПЦ МП У СВОЇЙ НАЗВІ МАЄ ВКАЗАТИ ПРИНАЛЕЖНІСТЬ ДО РОСІЇ

Держава не втручається у справи Церкви, але закон про перейменування Української Православної Церкви Московс...

12 листопада (31 жовтня) 1803 р. у неволі на Соловках помер святий праведний Петро Калнишевський — Гетьман України

12 листопада (31 жовтня) 1803 р. у неволі на Соловках помер святий праведний Петро Калнишевський — Гетьман України

ПЕТРО КАЛНИШЕВСЬКИЙ - ОСТАННІЙ ОТАМАН ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ, ЩО 26 РОКІВ ПРОВІВ У РОСІЙСЬКІЙ В'ЯЗНИЦІ.

Кремль перетворив світове Православ’я на поле бою – аналітика EUvsDisinfo

Кремль перетворив світове Православ’я на поле бою – аналітика EUvsDisinfo

Кремлівська пропаганда активно використовує тему релігії у протистоянні із Заходом та особливо – у гібридном...

Забутий ювілей. 400-ліття «Граматики» українського вченого Мелетія Смотрицького

Забутий ювілей. 400-ліття «Граматики» українського вченого Мелетія Смотрицького

Те, що культурна політика нашої влади (як теперішньої, так, зрештою, й попередньої) не викликає, м’яко кажучи,...

В Ужгороді відбулося організаційне засідання Комісії із збереження національної пам’яті Закарпаття

В Ужгороді відбулося організаційне засідання Комісії із збереження національної пам’яті Закарпаття

11 вересня 2019 року, за ініціативою Закарпатського обласного товариства борців за незалежність України в ХХ с...

Україна вшановує роковини депортації західних українців (відео)

Україна вшановує роковини депортації західних українців (відео)

У 1944–1951 роках близько 700 тисяч українців були позбавлені своїх домівок.

ЇХ ВИСЕЛИЛИ У СТЕПИ: ЯК ЗГАДУЮТЬ ДЕПОРТАЦІЮ ЗАХІДНИХ УКРАЇНЦІВ СВІДКИ ЗЛОЧИНІВ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

ЇХ ВИСЕЛИЛИ У СТЕПИ: ЯК ЗГАДУЮТЬ ДЕПОРТАЦІЮ ЗАХІДНИХ УКРАЇНЦІВ СВІДКИ ЗЛОЧИНІВ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ

  В Україні вперше на державному рівні вшановують роковини цих подій.   75-ті рок...

Повторне ЗНО у магістратуру відбудеться 5 листопада

Повторне ЗНО у магістратуру відбудеться 5 листопада

05 листопада 2019 року відбудеться спеціально організована сесія єдиного вступного іспиту з іноземних мов для ...

Вступ-2020: у МОН назвали ТОП-10 новацій проєкту Умов прийому до вишів

Вступ-2020: у МОН назвали ТОП-10 новацій проєкту Умов прийому до вишів

Мінімальні зміни в строках вступної кампанії, більша увага до вступників з особливими освітніми потребами, пош...

До освітнього парламентського комітету ввійшли 12 депутатів

До освітнього парламентського комітету ввійшли 12 депутатів

Членами Комітету з питань освіти, науки та інновацій у парламенті ІХ скликання стали 12 народних депутатів. Ві...

Відео дня