Возлюбленні у Господі браття і сестри! Дорогі Співвітчиники!

Сьогодні вся повнота Православної Церкви святкує Воздвиження Чесного Хреста Господнього!

Це свято належить до 12 великих церковних празників та має один день перед та 7 днів попразництва. Історики Східної Церкви вважають, що насамперед дві події лягли в основу встановлення цього празника: віднайдення в IV ст. хреста, на якому було розп'ято Спасителя нашого Ісуса Христа, та повернення цього хреста з Персії до святого Єрусалиму у VII столітті.
Святий хрест це вічно живий символ безмежної і безконечної Божої любови до нас, грішних, символ Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасення, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Віддаючи честь святому хресту, ми віддаємо честь Христовій жертві, Його мукам і смерті, відданих за спасіння всього роду людського. Кладучи на собі знак святого хреста, ми кожного разу визнаємо і стверджуємо свою непохитну віру у вчення Спасителя нашого Ісуса Христа.
Із святом Воздвиження Чесного Хреста Господнього, всіх Вас, дорогі християни!
Миру, злагоди, успіхів та Божого благословення всім Вам!

27 вересня 2013 року.
З любов'ю у Христі архімандрит Віктор(Бедь),
ректор Ужгородської української богословської академії
імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету
імені Августина Волошина, Уповноважений Української
Православної Церкви з питань вищої освіти і науки

Історична довідка:

Свято Воздвиження Чесного хреста Господнього.
Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього.

Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення хреста св. Олені, матері імператора Костянтина Великого. Датою віднайдення хреста орієнтовно вважають 326 рік. Історики не мають інформації про воздвиження хреста Господнього одразу після його віднайдення.

Початок празникові Воздвиження дало посвяченя храму Воскресіння Господнього, який збудував св. Костянтин Великий на Голгофі у Єрусалимі. Посвячення храму відбулося за єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня 335 року. Наступного дня — 14 вересня — відбулося врочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.

Іншою важливою подією, що зробила цей празник загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього хреста до Єрусалиму після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув хрест Господній до Єрусалиму імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 14 вересня.

Оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп'яття і смерть та прирівнювався до Великої П'ятниці, то стало традицією зберігати в цей день строгий піст.

Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій, щодо святкування цього празника в різних Церквах, то Грецька Церква, наприклад, відзначає його 6 березня, а Римо-Католицька Церква святкувала цю подію 3 травня, але при реформі празників за Папи Римського Івана ХХІІІ 1960 року це свято викреслили з церковного календаря.

Характерною ознакою празника Воздвиження є врочисте вшанування Господнього хреста через обряд піднесення його під час утренньої празника. У Східній Церкві відомі різні обряди воздвиження хреста, зокрема, обряд св. Атанасія на Атосі, обряд гори Синай, Константинопольський обряд. Щодо воздвиження хреста Господнього на Русі, то цей обряд згадується тут не пзніше ХІІІ ст. Собор 1276 року дозволив воздвиження в усіх церквах.

Окрім празника Воздвиження, Церква вшановує хрест Господній і в інші дні. Зокрема, у Хрестопоклонну неділю (третя неділя Великого посту). Східна Церква 7 травня (ст. ст.) також відзначає Явлення знамена Чесного хреста на небі в Єрусалимі, яке відбулося 351 року за св. Кирила Олександрійського під час П'ятдесятниці. Ще одним святом вшанування хреста Господнього є походження дерева Чесного хреста, яке відзначають 1 серпня (ст. с). Під час цього свята відбувається похід чи процесія з частинкою Хреста Господнього, який у цей день переносили з царської палати в Царгороді до храму св. Софії. Цей празник встановили у Царгороді у ІХ ст.